Історія села Середівка

Середівка - село, центр однойменної сільської ради. Розташоване за 15 км від райцентру смт Згурівка та за 110 км від м. Києва.

Площа населеного пункту - 376,8 га.

Населення станом на 01.01.2017 р. - 609 осіб, дворів - 430.

До складу Середівської сільської ради входить с. Олексіївка, історія якого тісно пов'язана із с. Середівка.

Село Олексіївка розташоване на відстані 1 км від с. Середівка. Площа - 81,1 га, 66 дворів. Населення - 23 мешканці.

Село Середівка, за переказами, виросло з хутора.

У першій половині XVIII ст. на чумацькому шляху з Ніжина на Переяслав поселився козак Басанської сотні Середа. Наприкінці століття цей хутір, як і більшість земель і населених пунктів Басанської та Яготинської сотень, був власністю Кирила Розумовського, а населення - його кріпаками. Після смерті Розумовського в 1803 р., його маєтки в Биківській та Яготинській волостях перейшли до його синів. Коли сини розорилися, маєтки стали власністю князів Рєпніна та Васильчикова, графа Кочубея.

На початку XIX ст. Середівка (хутір Середи) перейшла у власність Васильчикова. Він збудував тут економію, переселивши сюди кріпаків з Миколаївки та Петрівки і створивши тут центральне господарство та контору своїх маєтків. Було споруджено фільварки в Олексіївці та Олекині (колишній хутір між Олександринівкою та Середівкою), де знаходилися кінні та овечі заводи. Руками кріпаків були викопані ставки в Олексіївці та в Куті - так звані "мийки" для миття овець перед стриженням. Центральна економія мала винокурню, а поруч з нею - відгодівельний пункт для волів.

Землі Васильчикова простяглися суцільною смугою від с. Миколаївки, обіймаючи весь степ, що лежить між Миколаївкою та Середівкою і тягнеться більш ніж на 12 км до с. Петрівки.

Село Мала Олексіївка з хутором Велика Олексіївка, шо входило до колишнього КСП імені газети "Сільські вісті", населене в 1908 р. на місці розгромлених фільварків княгині Лівен селянами з різних сіл, які орендували у поміщиці ділянки землі через земельний банк.
Після звільнення селян від кріпацтва (1861 р.) у Прилуцькому повіті було 80 цензових дворянських сімей. Вісім з них мали по 3000 і більше десятин землі, зокрема князь Васильчиков - понад 15 тисяч десятин, граф Кочубей - понад 9 тисяч, Галаган - понад 12 тисяч тощо.

Про кількість населення села одразу після реформи 1861 р. немає певних відомостей. Є дані подвірного перепису населення за 1881 та 1908 рр., що проводився Прилуцьким земством. Отже, у 1881 р. в Середівці мешкало 1388 осіб, у 1908 р. - 2271.

Внаслідок реформи 1861 р. громада с. Средівка одержала 1200 десятин орної землі та боліт. На двір припадало по 4,5 десятини. За десятину землі протягом 49 років потрібно було сплачувати щороку по 5 карбованців викупної плати. Це окрім звичайних подушних податків. Пасовищ селяни не одержали, а тому змушені були наймати у поміщика за відробіток. Згодом доводилося орендувати й орну землю. Серед селян зріло незадоволення таким становищем.

У листопаді 1905 р., коли поширилися чутки про те, що селяни то там, то тут громлять панські маєтки, стався заколот і в Середівці. П'ять днів тривало руйнування економії. Це був стихійний виступ селян. Брали хто що хотів, що потрапляло під руку. На шостий день у село прибув загін карателів на чолі з відомим "усмирителем" Філоновим. Було заарештовано сімнадцять активних учасників погрому і відправлено до прилуцької в'язниці. Розпочалися обшуки в селянських оселях і повернення панського майна, худоби, збіжжя. Збитки економії складали кількасот тисяч карбованців.

До Жовтневої революції 1917 р. в Середівці був один поміщик, один священнослужитель, 20 заможних селян, 100 середняків, а решту населення складали незаможники. Тому, коли наприкінці січня 1918 р. в Прилуках був організований загін Червоної армії, до нього влилися і добровольці із Середівки. Вони брали активну участь у боротьбі з німцями та денікінцями.

У квітні 1920 р. в Середівці створено комітет незаможних селян. Розподілено землю між безземельними та малоземельними селянами, велася боротьба з бандитизмом. У 1925 р. з незаможників та середняків утворено садовий кооператив. На площі 7 га посаджено сад. У

1930 р. його передано сільськогосподарській артілі. В 1930 р. в селі організовано колгосп "Жовтень" і завершено примусову колективізацію.

Запрацював колгосп. Люди мали роботу.

Добросовісна праця дала свої результати - оброблялися землі, які давали добрі врожаї.

Та налагоджений ритм порушило всенародне горе - голодомор. Ці роки надовго залишили по собі страшну згадку.

Ті селяни, які пережили це всенародне лихо, знову завзято стали працювати.

Та незабаром нове лихо: 1941 рік... Війна... Усі чоловіки пішли на фронт, молодь погнали на примусові роботи до Німеччини.

У роки окупації фашисти завдали селу великих збитків: знищено багато будівель, забрано худобу, коней, свиней, птицю тощо.

Від рук гітлерівців загинули жителі села І. Марійко, П. Герасюк, О. Стукало, І. Лук'яненко, Р. Міхно.

З фронтів Великої Вітчизняної війни додому не повернулося 215 жителів с.Середівки та Олексіївки. У боротьбі з ворогом особливо відзначилися Г. Литвиненко (Герой Радянського Союзу), О. Шипко, Л. Товмаш, С. Шипко, П. Волковський, П. Бігун, Я. Стукало та багато інших.

У тяжких умовах довелося відроджувати село. Незважаючи на труднощі,було відбудовано школу, клуб, магазин, споруджено свинарник, корівник, телятник, майстерні, дитячий садок, бригадні приміщення для коней, гараж, підсобні приміщення тощо.

У 1972 р. радгосп "Жовтень" та колгосп "Зоря комунізму" об'єднано в одне господарство. Наприкінці 1985 р. колгосп "Зоря комунізму" розділено на два колгоспи - імені Ленінського комсомолу (с. Аркадіївка) та імені газети "Сільські вісті" (села Середівка і Мала Олексіївка).

Після аварії на Чорнобильській АЕС в Середівці збудовано 150 будинків садибного типу для переселенців з 30-кілометрової зони, жителів с. Бобер Поліського району.

Нині в селі працює Середівський НВК «загальноосвітня школа І-ІІ ступенів», ФАП,3 магазини.

Здійснено газифікацію, майже всі вулиці заасфальтовано.

Нині тут функціонують ТОВ "Наташа- Агро" та ТОВ» Кіс-Агро», які спеціалізуються на вирощуванні зернових культур, цукрового буряку, займаються тваринництвом.

У Середівці народився український поет Григорій Кривда, яким пишаються земляки.

Село зачаровує навесні у час цвітіння садків. Спів птахів та чудовий краєвид полонить душу та манить до ставків, де можна порибалити й відпочити.

З 10 листопада 2010 року і по сьогоднішній день посаду сільського голови посідає Бондаренко Володимир Федосійович, 1974 року народження. Має вищу освіту. У 1998 році закінчив Міжрегіональний інститут удосконалення вчителів ім. Б.Грінченка. За фахом - вчитель початкових класів.